Scientific Collection «InterConf», (39): with the Proceedings of the 8th International Scientific and Practical Conference «Science and Practice: Implementation to Modern Society» (December 26-28, 2020) at Manchester, Great Britain

Харцій Олена Миколаївна 
кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри практичної психології 
Української інженерно-педагогічної академії (м. Харків), Україна 
 
ВПЛИВ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА ПОВЕДІНКУ ЛЮДИНИ В КОНФЛІКТІ 
 
Актуальність: Вивчення конфлікту у даний час є дуже актуальним 
питанням, тому що людина кожен день у своєму житті стикається з 
конфліктними ситуаціями. Тому вивчення конфлікту та його зв’язку з 
темпераментом може вирішити питання конфлікту в повсякденному житті. 
Треба також розуміти, що конфлікт може мати не тільки негативний вплив на 
діяльність людини, а й позитивний, який може подати нові ідеї у вирішенні 
гострих питань (Ворожейкін І. Є., 2000). 
Мета дослідження: виявити вплив темпераменту на поведінку людини в 
конфліктній ситуації. 
Завдання експериментального дослідження: виявити тип темпераменту 
особистості; виявити тип поведінки в конфліктній ситуації; виявити зв’язок типу 
темпераменту та типу поведінки в конфліктній ситуації за допомогою 
математичної статистики. 
Гіпотеза: темперамент впливає на динамічну діяльність людини, тому 
можна припустити, що між ним й вибором стратегії поведінки в конфлікті є 
взаємозв’язок. 
Експериментальне дослідження проводилось на базі Української 
інженерно-педагогічної академії. В опитуванні брали участь студенти віком від 
18 до 25 років. Загальна кількість випробовуваних 21 студент. (10 чоловіків та11 
жінок). 
В дослідженні використовувались наступні діагностичні методики: 
1. Тест К. Томаса - типи поведінки в конфлікті (Ємельянов С. М., 2000). 
2. Особистісний опитувальник Айзенка (EPI). 

---

SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
808 
На основі експериментального дослідження, було встановлено зв'язок між 
темпераментом та стратегіями поведінки в конфліктній ситуації. Було 
встановлено, що у людей з екстравертованим типом є схильність до співпраці, 
показник r
емп 
= 0,23, а у людей з високим нейротизмом є схильність до 
пристосування, r
емп 
= 0,30, та ухилення, r
емп 
= 0,43 (при r
кр 
= 0,26). 
Також в процесі експериментального дослідження було визначено, що в 
групі досліджуваних більше було виявлено інтровертів – 57%, та високий рівень 
нейротизму – 76%. При проходженні тесту К. Томаса, частіше обраними 
методиками були компроміс - 35% та пристосування – 35%. 
Для людей, з стратегією поведінки як співпраця, характерна активна участь 
у вирішенні конфлікту та відстоюванні своїх інтересів, але при цьому ці люди 
намагаються співпрацювати з тим, з ким конфліктують. Співпраця є дружнім, 
мудрим підходом до вирішення завдань визначення та задоволення інтересів 
обох сторін. 
Для людей з типом поведінки як ухилення характерне небажання 
відстоювати свої права, відсутність співпраці будь з ким для вирішення 
конфлікту або просто ухилення від вирішення конфлікту. Але ця стратегія дає 
так звану відстрочку у часі, для того щоб була змога краще все обміркувати. 
Для людей з стратегією поведінки пристосування, характерна спільна 
діяльність з іншою людиною та відсутність прагнення відстоювати свої інтереси. 
Стиль пристосування може трохи нагадувати стиль ухилення, оскільки ви 
можете використовувати його для отримання відстрочки у вирішенні проблеми. 
Однак основна відмінність полягає в тому, що ви дієте разом з іншою людиною 
та берете участь в ситуації й погоджуєтеся робити те, що хоче інша людина. 
Отже, високий рівень нейротизму сприяє обиранню такого стилю як 
пристосування або ухилення, а висока екстравертованість сприяє обранню такого 
стилю поведінки як співпраця, що в свою чергу є доказом впливу темпераменту на 
вибір стратегії. Тобто людині з якимось певним типом темпераменту (екстраверт-
інтроверт, високий/низький рівень нейротизму) властиві певні стратегії поведінки. 

---

 SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
809 
Кожній людині належить якийсь конкретний тип поведінки в конфліктній 
ситуації, такий, який є найбільш оптимальним й «зручним» для конкретної 
людини. Але не завжди цей «зручний» тип поведінки може допомогти людині 
для вирішення конфліктної ситуації. Тому можна порадити якомога більше 
розвивати здатність використовувати всі стратегії поведінки, залежно від 
ситуації та типу конфлікту (Зайцев А. К., 2011).