Scientific Collection «InterConf», (39): with the Proceedings of the 8th International Scientific and Practical Conference «Science and Practice: Implementation to Modern Society» (December 26-28, 2020) at Manchester, Great Britain

Микитів Галина Володимирівна 
старший викладач кафедри видавничої справи та редагування 
Запорізький національний університет, Україна 
РЕПРЕЗЕНТАНТИ АРХЕТИПНОГО СИМВОЛУ «ТИША»
В ТЕКСТАХ ЗМІ 
 
Анотація: Проаналізовано лексеми, які використовуються в текстах ЗМІ для 
позначення архетипного символу «тиша», визначено його семантику та 
специфіку функціонування в сучасних журналістських текстах. 
Ключові слова: архетипний символ, ЗМІ. 
Історія європейської культури зафіксовано немало випадків, коли термін, 
який виник ще в античності, з плином часу стає важливим, концептуально 
значущим складником різних метамов. Саме таким є термін символ, який, 
зберігаючи свою евристичну значущість, функціонує упродовж століть і як засіб 
чи інструмент пізнання, і як об'єкт пізнання, предмет спеціальних досліджень, 
поглиблених аналітичних описів і теоретичних інтерпретацій.
Проблема символу у світовій теоретичній думці віддавна досліджується як 
проблема філософії, естетики, лінгвостилістики тощо. Більшість символів 
виникли ще на початку історії людства. Але їх філософсько-естетичне 
осмислення – порівняно пізній здобуток культурного розвитку. Символ 
досліджували Платон, Прокл, Ф. Шеллінг, А. Шлегель, Г. Гегель.
У сучасному світі символ є однією з могутніх підвалин культури. Символ, 
як основний знаковий атрибут культури, завжди привертав увагу вчених різних 
наук. На думку філософів, символічне ставлення людини до світу є набагато 
ширшим, аніж поле вербальної комунікації, бо мова дає людині розчленований 
образ світу, а символ формує його цілісне бачення в єдності чуттєвих та 
раціональних сторін [1, с. 15]. 

---

 SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
961 
Як і будь-який фундаментальний для культури термін, символ у переломні 
моменти розвитку її окремих сфер набуває особливої аксіологічної маркованості. 
Це пояснюється, зокрема, тим, що для символу властива, з одного боку, 
своєрідна «обтяженість» змістом окремих філософських, естетичних, релігійних 
та інших дискурсів, а з іншого – напрочуд тісний зв'язок із духовними пошуками 
суспільства загалом. Ці чинники помітно впливали як на функціонування самого 
терміна, так і на наукове вивчення тих культурних феноменів, які належать до 
сфери символічного в національній культурі. 
Питання про природу символу, механізми його виникнення і функції 
розглядаються в працях видатних учених О. Афанасьєва, О. Веселовського, 
М. Костомарова, О. Потебні, Н. Арутюнової, В. Виноградова, С. Єрмоленко, 
В. Кононенка, В. Сиротної та інших.
Символ розглядають як не просту умовність, він має величезне значення та 
глибокий 
смисл 
і, 
відповідно, 
не 
суб’єктивний, 
а 
об’єктивний, 
загальнозначущий. Шлях до пізнання світу лежить через пізнання символів, 
їхнього утаємниченого значення [2, с. 31].
Жоден образ-символ у світогляді народу не був однозначним. Цей 
своєрідний код формувався протягом віків і мав глибоке смислове навантаження, 
репрезентував різні поняття, іноді навіть протилежні. Одначе всі символи були 
зрозумілі їх творцям і носіям, бо передавалися і контролювалися не стільки 
розумом, скільки почуттями. Кожне покоління і кожна територіальна єдність на 
давні символи накладали нові розуміння, давали нові значення. Але при цьому 
символ зберігав і свою найдавнішу суть, і всі попередні значення. Саме тим він 
універсальний та унікальний. 
Символ – це ідея, яка відображає найглибинніші знання наших пращурів. 
Саме старовинність цих знань і є найвищою цінністю для нащадків.
Варто зазначити, що символ дозволяє увійти у непредметний світ смислових 
відносин. Отже, за допомогою символів усвідомлюються смисли, які не 
піддаються нашому розумінню, які живуть у несвідомих глибинах душі і 

---

SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
962 
об’єднують людей в етнокультурну спільноту. До того ж, справжній символ не 
просто виражає певний смисл, а передає також увесь спектр його магічної сили. 
Він є непідконтрольним нашому усвідомленню [3, с. 189].
Згідно з теорією К. Юнга, колективне несвідоме втілюється в архетипах, що 
виявляються у міфах та сновидіннях [4, с. 131], є не певним конкретним мотивом, 
а сукупністю мотивів, що варіюються і мають різні форми вираження. Архетип 
починає функціонувати там, де або іще не існують свідомі поняття, або де такі 
через внутрішні або зовнішні обставини взагалі неможливі. Ці суб’єктивні 
розуміння, як він вважав, сильніші, ніж вплив об’єкта. Їхня психологічна цінність 
вища, тому що архетип знаходиться в основі усіх вражень [5, с. 57]. Один із 
аспектів аналізу архетипів колективного несвідомого пов'язується з поняттям 
символу. Як стверджує К. Юнг, у чистому вигляді архетип не існує у свідомому 
реальному світі, він приєднується до будь-яких уявлень досвіду і піддається 
свідомій обробці, внаслідок чого утворюються архетипні образи. Вчений вказує, 
що «архетипні образи завжди супроводжують людину, є джерелами міфології, 
релігії, мистецтва. У цих культурних утвореннях відбувається поступове 
шліфування сплутаних та химерних образів, вони перетворюються в символи, 
більш прекрасні за формою та всезагальні за змістом» [6, с. 57]. 
Терміни «символ» та «архетип» належать до однієї площини, яка стосується 
міфічності мислення та колективної свідомості. 
Архетипні символи, що виражають значення, спільні для великої частини 
людності, набувають властивих їм рис через подібність природи, психіки 
людини, однак і вони орієнтовані на певну спільноту.
Архетипна символіка пов’язана, у своєму візуалізованому і смисловому 
ракурсах, з колективним несвідомим, що при усій універсалізації несе 
індивідуалізоване навантаження. Важливо підкреслити, що символ можна 
інтерпретувати по-різному, проте звуження полізначності здійснюється завдяки 
виявленню логічних ланцюгів у поведінковому матеріалі, що й «висікають» 
параметри визначеності символічного змісту образів конкретної особи [7, с. 140]. 

---

 SCIENCE AND PRACTICE: IMPLEMENTATION TO MODERN SOCIETY
963 
Архетипні символи є невід’ємним складником сучасних медіатекстів. В 
інформаційних повідомленнях про події на Сході України активно 
використовується лексема «тиша», яка наділена символічним змістом. В 
інформаційному просторі газет «Українська правда» (УП) та «Дзеркало тижня» 
(ДТ) символічний архетип «тиша» маркований такими репрезентантами, як 
«перемир’я», «режим тиші», «припинення вогню». Наприклад: «Збройні сили 
України висловили готовність дотримуватися режиму тиші. Командування 
окупаційних формувань ОРДЛО пообіцяло не порушувати перемир'я» (УП); 
«…порушень режиму припинення вогню не зафіксовано» (ДТ). У сучасних 
медіатекстах постійні епітети супроводжують одні й ті ж лексеми-символи, 
утворюючи своєрідні фразеологізми, що служать засобами емоційно-образного 
відтворення дійсності. Епітетні словосполучення з прикметниками повне, 
безстрокове, всеосяжне утворені здебільшого за моделлю властивість – назва: 
«2 березня у тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на 
Донбасі оголосили про повне і безстрокове перемир'я з 5 березня» (УП); 
«Бойовики російсько-окупаційних формувань у неділю, 6 грудня, жодного разу 
не порушили умови повного і всеосяжного перемир'я в районі проведення 
операції Об'єднаних сил» (ДТ). Основним категорійним засобом вираження 
епітетів є прикметник. Це зумовлено двома чинниками: семантикою статичної 
ознаки (якостей, властивостей, відношень) і зв'язками з іменником, 
предметність якого він конкретизує через свою ознакову (атрибутивну) 
семантику. 
Великою виразовою силою й естетичною цінністю в українському 
медіадискурсі наділені канонізовані словосполучення, основу яких складають 
лексемами із символічним змістом. Такі поєднання утворюють експресивно-
стилістичні вузли глибокого психологічного та асоціативного змісту: «В зоні 
проведення операції об’єднаних сил сьомий день поспіль триває перемир’я без 
систематичних обстрілів, а також без пострілів з важкого озброєння і бойових 
втрат» (УП). 

---

SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 3(39)
964 
З позитивно-оцінними конотаціями на позначення архетипного символу 
«тиша» в медіатекстах виступають сталі сполучення «зброя мовчала», «обстрілів 
не зафіксовано»: «У день виборів на Донбасі зброя мовчала» (ДТ); «Збройні сили 
України не відкривали вогонь у відповідь» (ДТ); «Протягом поточної доби, 22 
вересня, в смугах відповідальності наших бригад обстрілів з боку супротивника