Тема менеджмент як вид діяльності. Поняття та сутність менеджменту

Закони управління
– це встановлені теоретичним чи емпіричним 
способом і логічно обґрунтовані залежності між цілями управлінської 
діяльності і методами їх досягнення. 

---

Закономірність 
– необхідний та істотний взаємозв’язок явищ 
реального світу, що постійно повторюється, та визначає етапи і форми 
процесу становлення, розвитку явищ природи, суспільства і духовної 
культури. 
Закономірність
– це первинне формулювання закону на початку його 
теоретичного осмислення та дослідження. 
Закон
же однозначно виражає конкретний необхідний зв’язок між 
явищами. 
Закономірність
вказує на правильність, послідовність явищ, 
підтверджує, що дане явище є не випадковим, воно характеризує необхідний, 
обумовлений певними причинами процес, в якому може діяти сукупність 
законів. 
Закономірності складають центральну ланку теорії управління, на них 
засновані принципи, функції, структура та методи управління. 
Класифікація закономірностей: 
−
загальні (властиві всім процесам, що відбуваються в компанії) – 
властиві управлінню взагалі як цілеспрямованій дії; 
−
часткові (локальні) закономірності проявляються в окремих 
елементах системи управління (у методиці ухвалення управлінських рішень, 
у способі формування організаційних структур управління, в окремих 
функціях управління, в умовах їх реалізації). 
До 
загальних закономірностей
управління відносяться: 
−
єдність системи управління (стійкість внутрішніх зв’язків системи 
при зміні стану зовнішнього середовища); 
−
пропорційність управління на різних рівнях (співвідношення 
розвитку вищого, середнього та низового рівня управління, як одна з умов 
високої продуктивності праці); 
−
централізація і децентралізація управління (необхідність розподілу 
завдань, функцій і повноважень (прав і відповідальності по рівнях ієрархії 
управління)); 
−
співвідношення й адекватність керуючої та керованої систем 
(відповідність керуючої системи керованій); 
−
єдність принципів управління на всіх ієрархічних рівнях народного 
господарства; 
−
досягнення ритмічності, безперервності руху виробничих фондів у 
кругообігу і обороті; 
−
оптимальність рівнів системи управління. 

---