Моніторинг рівня фізичного розвитку молодших школярів навчально-виховного комплексу «корн»

1.3. Рухова активність як показник здоров'я

Рух - природна потреба організму людини. Його надлишок або недолік - причина багатьох захворювань. Він формує структуру і функції людського організму. В ході тривалого еволюційного розвитку людини склався тісний зв'язок між його руховими функціями і діяльністю внутрішніх органів [13, 14, 15].

Рух є для живого організму такою ж фізіологічною потребою як потреба у безпеці або їжі. Рухова активність, регулярні заняття фізичною культурою і спортом - обов'язкова умова здорового способу життя [5, 11, 28].
Існує два різновиди недостатньої рухової активності - гіпокінезія, як недолік м'язових рухів, та гіподинамія, як недолік фізичної напруги.
Зазвичай, гіподинамія і гіпокінезія супроводжують один одного і діють спільно, тому замінюються одним словом [20, 30, 34].
При гіподинамії в організмі людини виникають істотні зміни з боку основних життєво важливих систем (переважно ЦНС, кровообігу, опорно-рухового апарату, обмінних процесів).
Тривала гіподинамія викликає зниження імунної реактивності організму, вона особливо небезпечна в дитячому віці тим, що затримує формування організму, негативно впливає на розвиток усіх систем організму. Істотно знижується опірність до інфекції. У школярів мала рухливість та тривале перебування в одноманітній позі можуть викликати порушення осанки [33, 35].
Гігієнічна норма рухової активності школярів — це науково обгрунтовані, кількісні її параметри, які відповідають біологічній потребі зростаючого організму в рухах і, реалізовуючись в повсякденному житті, сприяють гармонійному фізичному розвитку, збереженню і зміцненню здоров'я школярів.
У кожного школяра індивідуальна потреба в добовій руховій активності. Вона залежить від віку, статі, стану здоров'я, індивідуально-типологічних особливостей вищої нервової діяльності, місцевих кліматичних умов, організації учбово-виховного процесу, режиму дня і багатьох інших чинників. Міру рухової активності, що враховує усі перераховані індивідуальні особливості і робить сприятливий вплив як на клітинному, тканинному і органному рівні, так і на рівні цілісного організму, слід називати гігієнічною нормою. При гігієнічно оптимальній величині рухової активності досягається гармонійна взаємодія в системі «організм — довкілля» [16, 26].
Біологічними критеріями оптимальної рухової активності вважаються економічність і надійність функціонування усіх систем організму, його здатність адекватно реагувати на соціальні, біологічні і гігієнічні умови довкілля, що постійно змінюються. Порушення гомеостатичної рівноваги організму, надмірна напруга механізмів саморегуляції його провідних адаптивних систем, що проявляються в його неадекватних пристосовних реакціях, вказують на невідповідність рухової активності величині її гігієнічної норми.
Гігієнічна норма добової рухової активності є певною межею, за якою рухова активність оцінюється або як гіпокінезія, або як гіперкінезія [25, 31].