Литература как вид искусства Природа, предмет І призначення художньої літератури Художню літературу

27. Гендерний підхід до аналізу роману Л. Улицької «Казус Кукоцкого»

Если проанализировать творчество, например, Л. Улицкой с точки зрения гендерных подходов, становится ясным, что в романе «Казус Кукоцкого» проблематика отношений мужчины и женщины и тема власти заявлены как основные. В романе налицо противостояние женского и мужского миров. «Казус» состоит в том, что великий проект Кукоцкого – спасти человечество от вымирания – оборачивается крахом. Его деятельность по спасению всех женщин и детей вообще обернулось губительной слепотой по отношению к женщинам собственной семьи.

В романе Л.Улицкой есть те черты, которые феминистская критика приписывает женскому письму. Это биографизм (Л.Улицкая по образованию биолог-генетик, возможно поэтому большинство ее героев по профессии медики, биологи, химики): и обилие телесности (описание сцен изнасилования, физиологии человека, лабораторные опыты, роды и аборты), тяга к подсознательному (Кукоцкий обладает даром "внутривидения", его жена Елена уходит в параллельный мир) и др.
Проза Л.Улицкой, как и вообще современная российская женская проза, требует специального разговора, но ясно одно: в целом гендерный подход позволяет определить специфику творчества современных авторов именно как творчества мужчин или женщин, выявить особенности их индивидуальной поэтики, обогатить исследовательский инструментарий профессионального литературоведа.
Проза Улицької в більшій мірі занурена в побут. При цьому вона прагне відійти від стереотипів масової літератури. Вона вважає, що поняття «справжня жінка» і «справжній чоловік» - це міф: «Образ мачо мені представляється таким же нікчемним, як і образ секс-бомби. Це у великій мірі продукт масової культури. Люди гідні і порядні ведуть себе подібним чином в усіх ситуаціях незалежно від статі », - стверджує вона (Уліцька, 2005). Художня концепція Л. Уліцької одночасно і звужується до рамок окремої сім'ї, приватної долі, і розширюється в глобальній перспективі, але не виходячи, однак, за рамки роздумів про значимість приватного життя.
Як пише К. Трофімова: «У цій прагматичної концепції такі фактори, як нація, стать, політичні пристрасті, місце проживання, традиції та звички відсуваються на другий план і представляються малозначними. Головне - досягнення щастя людьми, пов'язаними родинними відносинами, через отримання гідної (читай, забезпеченої) життя, продовження роду. Роль жінки бачиться Улицької, з одного боку, як би традиційно, навіть з деякими елементами матріархату («мати сімейства»). З іншого-письменниця не заперечує, скоріше, досить прагматично підтримує, можливість «ліберальних» іпостасей. Тобто можна сповідувати і інші принципи, аби вони сприяли життєвому успіху. Тут філософія приблизно така: людське щастя починається з малого, з родини. Буде успішна, щасливі сім'я та її члени - чоловіки, люди похилого віку, але в першу чергу - жінки і діти, - то цей успіх неминуче відгукнеться успіхами нації »(Трофімова, 2004). Людство у Улицької постає як сукупність великих кланів, кожен з яких є копія всього світу, і причетність до яких забезпечує гармонію буття людини у часі і просторі. Як стверджує вона сама: «Це дивне почуття - належати до такої великої сім'ї, що всіх її членів навіть не знаєш в обличчя, і вони втрачаються в перспективі колишнього, не колишнього і майбутнього» (Уліцька, 2005). Саме на цьому шляху письменник бачить щастя людства. Тому родина, творення клану так важливі для Улицької. Не випадково вона надає великого значення сюжетів про продовження роду, коли жінка, проходячи через фізичні страждання при пологах, проявляє свою унікальну, неповторну сутність »