ЛІТЕРАТУРА
1. Большая энциклопедия рибалки / сост. А. И. Антонов. – М. : РИПОЛ КЛАССИК, 2004. – 480 с.
2. Серажим К. С. Текстознавство : підручник / К. С. Серажим. – К. : Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2008. – 527 с.
3. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця : практичний посібник / М. Тимошик. – 2-ге вид., стереотипне. – К. : Наша культура і наука, 2006. – 560 с.
Надія Макарова,
4 курс Інституту початкової освіти
і практичної психології.
Наук. керівник: к.філол.н., доц. О. П. Колінько
КАЗКА Е. Т. А. ГОФМАНА “ЛУСКУНЧИК І МИШАЧИЙ КОРОЛЬ”
У КОНТЕКСТІ РОМАНТИЧНОГО ДИСКУРСУ
Актуальність розвідки у постійній увазі до романтизму як типу художньої свідомості і художнього напряму. Проблема досліджена в літературознавстві, втім жанр казки у романтичному дискурсі не з’ясований до кінця. Тому мета – виявити риси романтизму в казці Ернста Теодора Амадея Гофмана “Лускунчик та Мишачий Король”. Методи: історико-типологічний, герменевтичний.
У першій третині XIXст. на літературну арену виходить романтизм, що розвивався і видозмінювався з часом. Його сутністю був протест проти загальноприйнятих етичних і естетичних норм раціоналізму. Одним із основних принципів романтизму є звільнення особистості від пут людських умовностей і суспільної моралі. Звідси – звеличення особистості, оберненість до внутрішнього світу людини, суб’єктивних переживань, визнання її поривів за обрії буденності, буденного простору і часу: в барвисті екзотичні краї, на простори далекої історії, найчастіше середньовічної, в царство уяви. Романтики послуговувалися різними жанрами, в тому числі і казкою.
Романтичним у XVI-XVIIIст. називали жанр, що зберіг багато рис середньовічної лицарської поетики. Його характерною рисою була фантастика, розпливчастість образів, ідеалізація героїв і героїнь у дусі пізнього умовного лицарства, дія в невизначеному минулому або в невизначено-віддалених країнах, пристрасть до таємничого і магічного. У романтичній казці фантазія і реальність тісно перепліталися, причому фантазія переважала. Це призводило до того, що повсякденність могла набувати небезпечних та фантастичних рис. Саме такою вона постає у казці Е. Т. А. Гофмана “Лускунчик та Мишачий Король”. Дійсність, тобто реальний світ, була представлена буденним життям дівчинки Марі та її рідних. Проте завдяки казково-дивовижним розповідям хрещеного Дроссельмейера та його різдвяному подарунку, Марі, як і будь-яка дитина, поринула у світ мрій і фантазій. Вона потрапила в уявний світ, світ казки, чарівності, де її улюблена іграшка Лускунчик оживала і перетворювалась у зачарованого принца, який повинен був перемогти Мишачого Короля, щоб розвіяти чари. Втім, незважаючи на потворність Лускунчика, Марі, як справжня героїня романтичного твору, розгледіла в ньому внутрішню красу. Завдяки щирій любові вдалося подолати зло і врятувати від чар Лускунчика.
Фантастичний світ казки представлений подорожжю Марі та Лускунчика до казкової країни, “Лялькового Королівства”, де живе принц. Направляючись до Марципанового палацу, герої проходили через дивовижні місця, такі як Цукрове містечко, Помаранчевий струмок, Повидляний гай, місто Солодощів та інші. Поринаючи за обрії буденного простору і часу, в царство уяви та фантазії, дівчина почувалася щасливою, радісною. Ще однією романтичною ознакою романтизму казки Гофмана є ставлення Лускунчика до Марі, характерне для періоду лицарства. Він звертається до неї з повагою, називає її “мадемуазель”, хоробро б’ється і перемагає Мишачого Короля, який не давав спокою дівчинці. Дякуючи за допомогу, Лускунчик стає перед нею на коліна та освідчується їй в коханні: “О безцінна мадемуазель Штальбаум, погляньте: у ваших ніг – щасливий Дроссельмейер, якому на цьому самому місці Ви врятували життя […] ощасливте мене Вашої гідної рукою! Розділіть зі мною корону і трон, будемо царювати разом у Марципановому замку” [1, c. 67]. Марі, в свою чергу, навіть готова віддати усі іграшки, аби не дати загинути коханому від лап Мишачого Короля: “Ax, любий пан Дроссельмейер, чого я тільки не зроблю, аби врятувати Вам життя…” [1, c. 49]. Лицарство, відважність, душевність – теж характерні риси романтизму.
Письменник зробив дітей головними героями казки тому, що саме в дитині межа між реальністю та фантазією майже не помітна. Світ дитинства і світ казки у Гофмана живуть одними законами, між ними немає різниці. А казка якраз і живе у самому непримітному, непоказному, що не має ціни у цьому світі грошей і практицизму: у зламаній іграшці, старій шафі з непотрібними речами, батьківській шубі – у всьому тому незаплямованому, нетрадиційному світі, доступ до якого відкритий лише почуттю безмежної доброти, безоглядної любові навіть до такої потвори, як Лускунчик зі зламаною щелепою. Все фантастичне в казці на периферії оповіді. Автор так тонко обіграє його появу, що залишається нез'ясованим, чи було це наяву чи уві сні. Але головне - жити за законами казки, навіть у світі дитинства, зовсім не просто. За право входу в казковий світ необхідно постійно боротися, у боротьбі й народжується справжня людина. Отже, казка Е. Т. А. Гофмана “Лускунчик та Мишачий Король” містить у собі всі ознаки романтичного жанру і має право посісти визначне місце в контексті пізнього німецького романтизму.
Do'stlaringiz bilan baham: |