Бердянського державного педагогічного університету

ЛІТЕРАТУРА
1. Аскольдов С. А. Концепт и слово / С. А. Аскольдов // Русская словесность : Антология. – М. : Academia, 1997. – C. 266–280.
2. Вербицкая А. Концептуальные основы психологии культуры / А. Вербицкая // Язык. Культура. Познание. – М. : Русские словари, 1996. – С. 376–404.
3. Маслова В. А. Когнитивная лингвистика / В. А. Маслова. – М. : ТетраСистемс, 2005. – 256 с.
4. Постовалова В. И. Картина мира в жизнедеятельности человека / В. И. Постовалова // Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира. – М. : Наука, 1988. – С. 8–69.
5. Степанов Ю. С. Некоторые соображения о проступающих контурах новой парадигмы / Ю. С. Степанов // Лингвистика : взаимодействие концепций и парадигм. – Харьков : ХИМЭСХ, 1991. – Вып. 1. – Ч. 1. – С. 9–10.
Аліна Волобуєва,
5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: к.філол.н., доц. М. М. Греб
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗІСТАВНОЇ СЕМАНТИКИ У СТРУКТУРІ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ КОНСТРУКЦІЙ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Аналіз складних зіставних конструкцій, специфіку яких визначає сполучник а, показав, що зіставні відношення між частинами складного речення формуються передусім у межах складносурядного типу синтаксичних одиниць. Дослідження також засвідчило, що складносурядні речення не можуть бути віднесені до розряду зіставних лише на підставі формальних показників. Значну роль у визначенні дійсного характеру смислових відношень між частинами відіграє формально-семантичний, власне семантичний та комунікативний рівні організації складних синтаксичних одиниць. Мета дослідження – врахувати ці аспекти вивчення синтаксичних одиниць для вивчення зіставних відношень, які знайшли експлікацію в складнопідрядних реченнях на зразок: Та краще вже самому задватись, ніж дівчину побачити в петлі (Л. Костенко); Якщо в інших релігіях тотемізм вимирає за стадією їх розвитку, то у стародавньому Єгипті він переростає в культ тварин, аж до шанування усіх тварин, вбивство котрих каралося смертю (Релігії світу). На своєрідність змістових відношень між частинами таких складнопідрядних конструкцій вказували російські й українські синтаксисти В. Бєлошапкова, Н. Шведова, Н. Гуйванюк, І. Вихованець та інші.
Питання про класифікацію складних речень на підставі характеру відношень між частинами має добру традицію у вітчизняному мовознавстві. Відповідно до неї семантична поліфукнціоанльність деяких сполучників та інших сполучних засобів призводить до того, що при формальному принципі класифікації до одного різновиду потрапляють речення з різними типами смислових відношень між частинами. Отже, формальна класифікація виявляється недостатньою для правильного визначення належності того чи іншого складного речення до певної групи. Це справедливо й для складнопідрядних речень, у структурі яких знаходять вираження зіставні змістові відношення. Як зазначає С. Шувалова, “речення із зіставним значенням необов’язково мають бути оформлені за допомогою сполучних засобів, які спеціалізуються на оформленні зіставних відношень. Для експлікації зіставних відношень достатньою виявляється наявність придатних до зіставлення (і зіставлюваних на основі асоціативних зв’язків) членів із ознаками, які їм приписуються” [3, с. 137]. Саме тому необхідно ще й ураховувати характеристики частин, в першу чергу, змістові. Наприклад, речення Якщо нема їсти, то й святий забунтує... (В. Винниченко) та Якщо він (Давид – М.Г.) перед тим почував був вагатися від тортур та постійних умовлянь Литвинова, то тепер те все одвіялося, як пушина від сильного подуву вітру (І. Багряний), оформлені однаково з точки зору сполучникового засобу (якщо... то), суттєво відрізняються одне від одного з точки зору змістових відношень, які виражають. Отже, у першому випадку відношення між частинами умовні, у другому – зіставні.
Таким чином, для того, щоб класифікація була не просто каталогізацією, а могла служити засобом розуміння речення, вона повинна враховувати семантичні характеристики речення. Із цієї позиції виходять автори посібника “Синтаксис української мови. Проблемні питання”. Зауважуючи, що для української синтаксичної науки не є характерним виділення складнопідрядних речень зіставного різновиду в окремий тип [2, c. 582], автори схиляються до думки, що зіставні відношення властиві цілому ряду складнопідрядних конструкцій. І хоча ці відношення з формального боку співвідносні з тим чи іншим типом складнопідрядних речень, але за значенням відповідають складносурядним реченням зіставного різновиду [2, с. 583]. На підставі цього дослідники виокремлюють у складі складнопідрядних речень різновиди конструкцій із зіставним відношенням між частинами. Щоправда, відстоюючи цю позицію, вони все ж часом припускаються й певної неузгодженості щодо дотримання цього принципу. Так, розглядаючи складнопідрядні речення умови, вони зараховують до цих конструкцій і речення на зразок Якщо медикам ми ввіряємо наше здоров’я, то вихователям ввіряємо моральність і розум дітей наших (К. Ушинський), стверджуючи, що в даному разі наявні умовні відношення з відтінком повторюваності та узагальнення [2, с. 544]. Залучення семантичного критерію до аналізу цього речення показує, що вони формують очевидно зіставний компонент змісту між частинами. Цей факт доводить необхідність більш детального з’ясування особливостей формальної та семантичної природи складнопідрядних конструкцій із зіставним компонентом змісту.