|
ЛІТЕРАТУРА
1. Бойко О. Д. Історія України : навч. посібник / О. Д. Бойко. – К. : Академвидав, 2006. – 686 c.
2. Веденський А. Допоміжні історичні дисципліни / А. Веденський, В. Стрельський. – К., 2003. – 208 с.
3. Пастернак О. Пояснення тризуба, герба Великого Київського князя Володимира святого / О. Пастернак. – К. : Веселка, 1991 – 47 с.
МОВА З МЕТОДИКОЮ ВИКЛАДАННЯ
Галина Абраменко,
3 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.
Наук. керівник: ст. викл. І. І. Ходикіна
Основи вивчення категорії числа іменників
в українській та російській мовознавчій науці
Граматична категорія – це одне з найабстрактніших понять. Граматична категорія своїх показників не має, вона виявляється через граматичні значення, які визначаються за допомогою своїх засобів вираження – граматичних форм. Граматичні категорії – це найбільш узагальнені поняття, які об’єднують однорідні граматичні значення, виражені різними мовними засобами. Так, однина і множина становлять категорію числа, недоконаний і доконаний вид – категорію виду, дійсний, умовний і наказовий способи – категорію способу і т.д. Актуальність обраної теми дослідження зумовлена неоднозначним підходом до розуміння сутності самого поняття “грамматична категорія”.
Категорія числа – граматична категорія, яка виражає кількісні характеристики предметів думки [2, с. 268]. Цю тезу підтримують практичні розробки як українських, так і російських граматистів – В. Горпинич, С. Богданов, М. Волкова, В. Євтюхін та ін. Мета роботи – дослідження сутності категорії числа іменників у сучасному східнослов׳янському мовознавстві. Основний методи – описовий та зіставний. У мовах світу категорія числа не збігається. Є мови, в яких, крім однини і множини, є двоїна і троїна. Двоїна була в давньоукраїнській мові, троїна є в деяких папуаських мовах. Граматичні категорії за своїм обсягом неоднакові. Категорія числа охоплює багато частин мови (іменник, прикметник, займенник, дієслово), так само щодо роду, а категорії часу, способу властиві тільки дієсловам, що пояснюються самим виявом предметів і явищ. Роль їхня також різна. Є граматичні категорії, морфологічні (числа, роду, відмінка, часу, стану, способу, виду, особи) і синтаксичні.
В усіх іменниках, що позначають конкретні предмети і явища, розрізнення між формами однини та множини можна виразити формулою “один – не один”. Це означає, що граматичні розрізнення між співвідносними формами числа мають такий предметно-смисловий зміст. Лише в іменниках, які мають тільки однину (наприклад, золото) або тільки множину (наприклад, двері), ознака числа ґрунтується не на реальних кількісних розрізненнях, а на формально-граматичній прикметі слова. Порівняємо слово сани множини, що позначає один предмет, і слово білизна однини, що позначає безліч предметів. Визначним моментом у виділенні форми числа є не протиставлення понять “один” і “не один”, а формальна ознака, тобто закінчення слова. Іменник, наприклад, брат – форма однини і в узагальненому значенні вживається як найменування усіх братів: Багато тут вашого брату, вовків, розвелося. (Українська народна творчість). Іменник вила – форма множини, якщо вона позначає навіть тільки один предмет.
Категорія числа в мові більш вмотивована, ніж категорія роду, тому що поняття числа не пов’язане обмеженням істотності, яким пов’язане поняття ознаки статі. На перший погляд, категорія числа є досить “прозорим” граматичним явищем, яке узагальнено відображає реальні відмінності між одним предметом (явищем) та їх безліччю. Однак вже найпростіший аналіз найбільш типових фактів виявляє, що паралелізм реальних відмінностей у числі і відповідних граматичних відносин суттєво порушується. Про це свідчить не співпадання граматичної структури числа в різних мовах. Слід враховувати також тривалий історичний розвиток абстракції числа, неподільно пов’язаної з відірваним мисленням взагалі. У сучасних українськiй та російській мовах категорія числа знаходить своє найбільш чітке вираження в протиставленні форм однини і множини. Це протиставлення утворює модель “один (предмет) – більше, ніж один (предмет)”. Однак в цій моделі відображаються лише найбільш типові відношення, які традиційно розглядаються як вираження граматичної сутності числа. Об’єктивний аналіз категорії числа і визначення її місця в системі граматичної побудови вимагають залучування всіх фактів, які мають пряме або непряме відношення до абстракції числа. Отже, кожен іменник визначається не тільки як форма роду (також відмінку), але й числа. Формальна ознака однини співпадає з ознаками роду.
Do'stlaringiz bilan baham: |
